ВІД ЩИРОГО СЕРЦЯ ХОЧУ СКАЗАТИ ВЕЛИКЕ СПАСИБІ ЗА ВАШУ БЕЗЦІННУ ПРАЦЮ І ВІРНІ СТАРАННЯ, ЗА ВАШЕ ДОБРЕ СЕРЦЕ І ЩИРІСТЬ ДУШІ, ЗА ВАШУ НАПОЛЕГЛИВУ БОРОТЬБУ З ДРІМУЧИМ ЛІСОМ НЕЗНАНЬ ПРО ІНКЛЮЗІЮ І ЗА ВАШ ОПТИМІЗМ НА ЦІЙ НЕЛЕГКІЙ НИВІ! ВИ ДОПОМАГАЄТЕ НЕ ТІЛЬКИ ДІЗНАВАТИСЯ ЩОСЬ НОВЕ І ВАЖЛИВЕ, ВИ ВСЕЛЯЄТЕ МІЦНУ ВІРУ І СВІТЛУ НАДІЮ. НАШІ ВЧИТЕЛІ ДЛЯ ДІТЕЙ З ОСОБЛИВИМИ ПОТРЕБАМИ ЗАВЖДИ МОЖУТЬ ДАТИ ВІРНУ ПОРАДУ І ПІДТРИМАТИ ДОБРИМ СЛОВОМ. ЖИТТЄВИЙ ДОСВІД СПІЛКУВАННЯ З ТАКИМИ ДІТЬМИ ДОПОМОЖЕ ІНШИМ УЧНЯМ БУТИ БІЛЬШ МИЛОСЕРДНИМИ, ЩИРИМИ, ЧУЙНИМИ.

З повагою, батько учениці 4-в класу, Шевченко О.М.


Я, Іщук Лідія Олексіївна, мама дітей, які навчались у школі № 168 з 2010 року. Семеро дітей після 9 класу вступили до коледжів завдяки хорошій підготовці в школі, тому це було неважко.

Як директор, Наталія Іванівна створила доброзичливу та комфортну атмосферу для дітей з різними особливими потребами, це дітки з інвалідністю та наші, позбавлені батьківського піклування. Діти, які потребують особливої уваги та більш напруженої роботи.

Я із задоволенням спостерігала, що діти з радістю ідуть до школи та повертаються і їм є, що розповісти хорошого. Школа постійно проводить безліч цікавих навчань, заходів, конкурсів, учні часто беруть участь у різних змаганнях.

У такій активній діяльності учні виростають впевненими і самодостатніми людьми. Результатом є успіхи моїх дітей.

Вчителі, не рахуючись з власним часом, допомагали здобувати знання на рівні всього класу, хоч проблем було дуже багато. Учителі з материнською любов’ю та турботою допомагають дітям-сиротам, підтримують, навчають.

За ці роки співпраці для мене особисто усі вчителі школи стали близькими і дорогими друзями, я завжди можу розраховувати на їхню допомогу і підтримку.

Завдяки спеціалістам цієї школи мені набагато легше адаптовувати дітей до життя у нашому суспільстві. Вони стають впевненими, сильними і щиро вдячні вчителям за кожен день і роки навчання у рідній для них школі.

Щирий материнський уклін усім працівникам школи, які несуть на своїх плечах тяжку ношу дитячих мрій та сподівань.

З повагою, Іщук Л. О.


Хочу висловити щиру вдячність вчителям школи №168. Тут навчається вже третя моя дитина. І я дуже задоволена професійністю, людяністю, ставленням до дітей, вмінням зрозуміти дитину, величезним бажанням навчити. Тут працюють чудові люди. Вони люблять дітей і свою професію. Викладають матеріал не «формально», намагаються зробити уроки цікавими. Особливо хочу зупинитися на вчителі моєї молодшої дитини - Ягодинець Анастасії Володимирівні. Моя дочка з особливими потребами. В неї туговухість. Анастасія Володимирівна зробила всі умови, щоб дитина не почувалася «інакшою». Вміло підкреслюючи сильні риси та коректно корегуючи слабкі. Завдяки цьому дочка почувається більш впевненою, сміливо беручись за завдання, які їй були деякий час назад не під силу. Вона із задоволенням навчається та з радістю біжить до школи. Тут на неї чекають справжні друзі. Старшим синам також пощастило навчатися саме у цій школі. Особливо приємно, що їх навчають ті ж самі вчителі, що навчали і мене. Мені приємно,що школа розвивається. Беруть до уваги і використовують новітні методики. Випускники повертаються до школи зі словами подяки, бо саме завдяки вчителям вони змогли вступити до вузів.

З повагою Кривенко Ю.М.


Я, выпускник школы № 168, Баркин Владислав, хочу сказать огромное «СПАСИБО!» всем учителям этой школы: за ту доброту и душу, которую они вкладывали в каждого ученика. Огромное «Спасибо!» хочу сказать своему первому классному руководителю, Жук Виктории Ивановне, за то, что дала мне возможность поверить, что я способен на большее, чем думал сам. Со всей душой Виктория Ивановна относилась к каждому из нас. Даже если были ребята, которые не догоняли уровня класса, она не оставляла их в беде, а на оборот, расскрывала их потенціал, поддерживая, вселяла веру в собственные силы.

После окончания 4 класса наша «семья» перешла в руки новому, очень опытному и достойному классному руководителю, Багликовой Наталье Николаевне. Это тот человек, которого не описать словами и выразить всех слов таких слов благодарности, которых она заслуживает, потому, что это просто «Богиня» своего дела, ДРУГ, НАСТАВНИК, ВТОРАЯ МАМА И Т. Д.. Самый лучший математик на свете, который научит любить любого ученика мир «Математики», всегда поможет в сложных ситуациях, не оставит никого в беде. Хочу сказать ей огромное «Спасибо», за ту душу, которую она в нас вложила, за ту любовь и заботу, за ёё терпение и настойчивость. Благодаря Наталье Николаевне, я никогда не забывал математику, считал всё за считаные секунды, находил более логичный и лёгкий способ решения любой задачи. Благодаря ей я поступил в колледж, сдавши вступительный экзамен на 10 баллов. Да, попался сложный вступительный тест, никто не помогал и не подталкивал на идею решения. Сдал успешно. И это все благодаря тому, что при обычном, казалось, преподавании математики, Наталья Николаевна всегда давала какие-то свои задания, где требовалась логика и немало времени на решение, где мы научились лучше мыслить и решать задачи так, что бы каждый учитель в любом колледже удивлялся и спрашивал: «КАК?».

Огромное «Спасибо!» хочу сказать всем учителям, за то, что не меньше вкладывали в нас свои усилия и заботу, всем всегда помогали и не оставляли ученика, если он чего-то не понял. Да, кстати, если ваш ребёнок не понял тему или пропустил ёё – можете не волноваться, такие учителя которые преподают в школе №168 – всегда найдут способ и уделят немало времени на то, чтобы он(она) всё поняли и не отставали от всего класса.

Огромное спасибо всей школе, благодаря ей я сдал на отлично ДПА в 9 классе и поступил на бюджет в колледж с немаленькой стипендией, на специальность – «Кибербезопасность», чего и хотел. Спасибо за то, что дали стабильный фундамент школьных знаний, благодаря которым открыта дорога во всех направлениях.

Випускник 2017р., Баркин Владислав


Я, Бойчук Любов Леонідівна, мама двох синів братів-близнюків, Бойчука Олександра та Бойчука Андрія, випускників 2017 року. Мої діти навчалися у школі I-III ступенів №168 з 1-го і по 11-тий клас. Коли я дізналася про цю школу, то відразу звернулася зі своїм проханням взяти моїх дітей на навчання до директора школи Кравчук Н.І. і отримала від неї позитивну відповідь, за що я їй дуже вдячна, адже я отримала упевненість у тому, що у моїх дітей буде світле і радісне майбутнє і, що вони не залишені у цьому світі сам на сам. Маючи такі діагнози як ДЦП, моїм дітям в першу чергу була потрібна тепла атмосфера та спілкування, чого їм не вистачало вдома.

І це нам вдалося отримати саме в школі і саме завдяки плідній праці всього педагогічного колективу, а це і вчителі, і асистенти, і психологи, і соціальні педагоги, і реабілітологи, і керівники гуртків. Саме в стінах школи мої діти знайшли багато друзів, з якими, до речі, підтримують дружні відносини і до сьогодні. У 2017 році ми успішно закінчили школу і пішли навчатися далі, вступивши до Київського професійного коледжу з посиленою військовою фізичною підготовкою, здобувати професію, пов’язану з комп’ютерним забезпеченням.

Мої діти стали самостійними та відповідальними, незважаючи на свої фізичні вади. Тож, надзвичайно велику вдячність та подяку хочу висловити за сумлінну працю директору школи I-III ступенів №168 Кравчук Н.І. та всьому педагогічному колективу.

З повагою, Бойчук Л.Л.


Моя дитина, Бабій Анна Олексіївна, 3.03.2004р.н., навчається в школі №168, закінчила 5 клас.

Дитина має два тяжких діагнози сенсоневральна глухота 4 ступеню, а також дитячий церебральний параліч. Дитина пересувається на візку і потребує постійного супроводу.

Незважаючи на її важкий стан, дитина була прийнята до школи № 168 за направленням ПМПК, і з 2011 року успішно в ній навчається.

Я, як мати особливої дитини дуже задоволена тим, що моя дитина знаходиться в колективі а не на домашньому навчанні.

Дитина соціалізована. У дитини є друзі. В школі діти святкують всі свята, діти вітають одне одного з днем народження.

Також моя дитина має успіхі і в навчанні. Аня має навички глобального читання, знає цифри, геометричні фігури, пише літери та цифри за допомогою педагога.

Під час занять зі спеціалістами у Ані розвивається дрібна та артикуляційна моторика.

Я бачу , що в результаті навчання, у моєї дитини формуються знання, уміння та навички. І це має позитивну динаміку.

Школа №168, завдяки її директору Кравчук Н.І., забезпечила як моїй дитині, так і іншим дітям з особливими потребами, доступність до якісної освіти відповідного рівняі з урахуванням здібностей, можливостей, бажань та інтересів кожної дитини.

В школі№168 застосовують особистісно-орієнтовні методи навчання, з у рахуванням індивідуальних особливостей навчально-пізнавальної діяльності таких дітей.

Всі класи для дітей з особливими потребами знаходяться на першому поверсі, в школі є тренажерний зал, спортивний зал, тенісні столи, дитячий майданчик, пристосований для особливих дітей.

В школі приділяють увагу не тільки аспектам навчання, а також і задоволенню інших потреб дітей з інвалідністю.

Віннікова І.І.(мама Бабій А.О., учениці 5-В класу-інваліда на візку)


«Я відчуваю себе на рівні з усіма студентами. Коли я навчався в інклюзивній школі, то пристосовувався до колективу так само, як і зараз. І це навчання полегшило адаптацію до нового соціуму. Мені приємно бути серед команди грінченківців. Я гордий цим», – каже Ігор Диба, студент з інвалідністю першого курсу Університету Грінченка.

Це одна з моїх думок висловлена на дискусії,щодо інклюзивної освіти повністю відображає роль школи у суспільній адаптації людини. Завдання школи на мою думку це перш за все навчити комунікабельності та соціально орієнтувати учня.

У 2006 році, коли я пішов до першого класу,це був для мене рік нових відкриттів і звершень. Варто відзначити також старання моєї мами, що без спеціальної педагогічної освіти у домашніх умовах навчила мене читати, рахувати, розрізняти кольори – це потребувало щоденних зусиль. Станом на перший клас (для дітей 7-річного віку) я не вмів лише писати. Набуттям цієї важливої навички я завдячую саме школі.

Нині я студент Університету Грінченка,що здобуває освіту на улюбленій спеціальності,легко почуваю себе серед одногрупників,активно висловлюю свою думку з приводу важливих питань. Щоправда пишу я трохи повільно, бо маю підвищений м’язовий тонус (спастику медичною мовою) у руках і ногах,що дещо обмежує мою рухливість. Проте це ніяк не заважає моїй активній та усвідомленій розумовій діяльності. Я легко вступаю в контакт з одногрупниками,відповідаю на парах,дискутую на теми різних мовознавчих питань.

Дякую школі за безцінний життєвий досвід, науку та вірних друзів. Доземний уклін учителям за вашу плідну працю. Бажаю : натхнення у роботі,старанних і вдячних учнів .

Випускник школи № 168, 11-Б класу 2017 року, Диба Ігор


Мій син, Каплун Михайло, є учнем 11 класу. Так склалося, що я сама - з величезної родини педагогів. І особисто для мене, вчитель - це митець, майстер, скульптор людських душ, володар знань. Для мене вчителі нашої школи - дружний колектив, новатори, труженики з великої літери. Вони не лише закладають фундамент знань нашим дітям, але й наставляють на правильний життєвий шлях. І маючи глибокі знання, вони мають владу над учнями, бо підкорюють їх бажанням поділитися цим скарбом.

Кожен вчитель нашої школи є особистістю, живою людиною, яка розуміє проблеми й прагнення іншої особистості - учня. За роки навчання мого сина в стінах рідної школи я побачила, що педагоги все відчувають і розуміють. Поважають і дітей, і батьків. І тому я вважаю, що весь цей час моєму сину надзвичайно таланило: він мав честь спілкуватися й навчатися у добрих, чуйних, турботливих та відкритих людей. Думаю, в своєму дорослому житті він буде таким же. Й ніколи не забуде такого ставлення.

Окремо хочеться сказати про діток з особливими потребами, які навчаються у нас в інклюзивних класах і є невід'ємною частиною шкільного життя нашої школи. За це - величезна подяка директору нашої школи - Кравчук Наталії Іванівні. Колись вона взяла на себе величезну відповідальність, сміливість й гостинно прийняла в школу дітей з особливими потребами. А це було, звісно, непросте рішення , яке вимагало від неї проявити всі свої здібності, характер, так згуртувати весь колектив, аби він зміг працювати в новому режимі. Що дали нашим дітям ці новації? З перших кроків у школі вони зрозуміли, що потрапили в світ, де є інші діти, що відрізняються від них і потребують захисту, підтримки, співчуття. Думаю, що для нашого жорстокого сьогодення це був виклик, який діти могли або зрозуміти, або ж зробити вигляд, що їх це не стосується. Й вони вибрали перше. Знову ж - цей вибір вони зробили не без допомоги своїх мудрих наставників - педагогів нашої школи.

Хочу відзначити молодих педагогів школи, які, за містичним збігом обставин, є колишніми випускниками ДВНЗ, де викладають мої батьки, Переяслав-Хмельницького державного педагогічного університету імені Григорія Сковороди: Єршову Альбіну Юріївну та Кравченко Дмитра Ігоровича. Вони - дуже творчі, товариські, талановиті, вміють зацікавити підлітків своїм предметом.

Викладач, Деміденко Світлана Іванівна, майстерно подає дітям матеріал уроку, прищеплює їм любов до літератури та читання в цілому.

Велике спасибі нашому дуже мудрому й шанованому вчителю української мови та літератури, Маціборі Марії Василівні. Ось уже дуже багато років її добре, ласкаве ставлення до всіх учнів в стінах цієї школи принесло гарні відгуки про її чудове викладання, високу майстерність, гуманізм.

Із задоволенням мій син відвідує уроки фізичної культури Гордієнко Валентини Михайлівни. Сам із задоволенням займається спортом. Був нагороджений Грамотою Міністерства молоді й спорту України за перше місце в Чемпіонаті України в веслувальному слаломі серед юнаків та дівчат2002-2003року народження в класі човнів К-1ю, який проходив у с.Сокілець Вінницької області в2014році. Вважаю, що у цій перемозі є великий вклад Валентини Михайлівни.

Мужності, витримки навчає наших хлопців Орешков Віктор Іванович, вчитель захисту Вітчизни. Гартує чоловічий характер. Сину завжди імпонують його життєві історії та гумор.

Зацікавлює інформатикою своїх учнів Туровський В'ячеслав Володимирович. Він є молодим, енергійним педагогом, який з увагою та любов'ю викладається на всі 100%, щоб діти з задоволенням ходили на його уроки.

Уроки біології також приносять моєму сину нові враження та бажання читати додаткову літературу. Вчитель, Гуненко Олена Іванівна, вміє підтримати зацікавленість дітей.

Величезну роль у вихованні мого сина, становленні його характера відіграла улюблена, шанована всіма батьками наша Баглікова Наталія Миколаївна. Цей вчитель живе справді школою, нашими дітьми, своїм предметом. Наталія Миколаївна завжди дивиться на складну ситуацію очима дитини. Цю її якість я вважаю неоціненним скарбом. Вона - природжений психолог. В такі моменти Наталія Миколаївна майстерно підводить своїх підопічних до того, на що потрібно звернути увагу, м'яко акцентує на вирішенні проблеми. Коли мій син у школі, я спокійна за нього, тому що знаю: там знаходиться вона, наша Наталія Миколаївна, та, яка завжди знайде вихід з будь- якої ситуації, знайде потрібні слова підтримки й поради для кожного. Вона навчає наших дітей не лише своєму предмету, а робить вона це майстерно. Дякуючи Наталії Миколаївні, її учні вміють вирішувати всі складні ситуації гуманними, цивілізованими методами. Все це допомагає дітям рости справжніми людьми: толерантними, витриманими, освіченими, з гарним смаком, ввічливими. Мій син не ходить до репетитора з математики, бо Наталія Миколаївна - сильний, знаючий предметник. Вона проводить додаткові безкоштовні заняття з математики кожного тижня, і жоден учень не залишається поза її увагою. Впевнена, що із складанням ЗНО з математики у мого сина не виникне жодних проблем. А які цікаві та змістовні класні години проводить наш класний керівник! Молоді вчителі приходять не лише на її уроки, а й на класні години. І їм завжди є чому повчитися. Є чому повчитися у Наталії Миколаївні і нам, батькам. Її досвіду та безмежному терпінню, любові до дітей можна лише по-доброму позаздрити. Низький уклін Вам до землі, дорога наша вчителько!

Хочеться подякувати всьому великому вчительському колективу школи за знання, турботу та любов до наших дітей! Особлива подяка директору школи, Кравчук Наталії Іванівні, за згуртовану плідну працю та побажати подальшого процвітання та успіхів у її нелегкій праці!

З повагою та любов'ю, Потапенко Мирослава Олександрівна


Я, Козярін Євген Ігорович, колишній учень школи №168, член Національної спілки журналістів України, звертаюсь до Комітету зДержавної премії України у галузі освіти підтримати кандидатури Н.І.Кравчук таГ.М.Туровець – авторів роботи «Практичний досвід інклюзії школи №168», які зробили величезну роботу довжиною у 18 років щодо впровадження у нашій країні інклюзивного навчання на рівні середньої школи.

У часи, коли наше суспільство стає більш розвиненим та орієнтується на загальнолюдські гуманні цінності, питання інклюзії стоїть одним із головних. Школа як уособлення є основним інститутом для показу загальної рівності всіх дітей та надання доступу до навчання всім без виключення.

З власного досвіду, можу сказати, що в цій школі вже давно запроваджена інклюзивна освіта і є всі умови для того, щоб тут навчались діти без особливих потреб і ті, що їх потребують. Школа – місце, де створені всі умови для повноцінного розвитку дітей. За це відповідають педагоги, психологи, спеціалісти з соціальної роботи, логопеди, реабілітологи. Це все створено для максимальної комфортної роботи та навчання. Всі ці спеціалісти допомагають дітям соціалізуватися та знайти себе, стаючи особистостями з власними, вільними поглядами на життя і розумінням того, як вони бажають розвиватись в подальшому.

Атмосфера навчального закладу є дуже комфортною для всіх учнів. Кожен має всі можливості для того, щоб розвиватись за своїми інтересами. Є як і гуртки для розвитку творчості, так і гуртки фізичного розвитку. Також є гурток навчального-патріотичного спрямування, де діти можуть ознайомитись з початками військової справи та дістати виховання любові до своєї країни.

Викладацький склад навчального закладу ставиться до всіх дітей з максимальною толерантністю. Кожен із вчителів намагається знайти індивідуальний підхід до кожного з учнів та зробити подачу свого матеріалу цікавим та доступним для засвоєння. Ставлення і розуміння учня стоїть у основі навчального процесу, який відбувається під час занять.

На мою думку, школа №168 зробила все можливе і продовжує робити для розвитку, соціалізації та інтегрування дітей з особливими потребами до суспільства через створення умов розвитку, навчання та виховання дітей.

Вдале поєднання всіх вище зазначених аспектів під керівництвом директора Кравчук Н.І дають всі підстави на те, що «Практичний досвід інклюзії школи № 168» авторів Кравчук Наталії Іванівни і Туровець Ганни Миколаївни заслуговує присудження Державної премії України в галузі освіти.

Студент І курсу Київського університету Б.Грінченка, член НСЖУ, Козярін Євген


Я, Нікіта Коржов, закінчив СЗШ 168 у2014році. У школі у мене було багато друзів, товаришів та знайомих. З різних класів. Незважаючи на мою інвалідність 2 групи, мене прийняли до школи, і я не мав жодних соціальних проблем. Школа дала мені багато чого: знання, досвід, навички, хороші емоції, а також саме у школі я знайшов вірних друзів. Щодо навчання, я добре вчився, викладачі ставились до мене завжди з розумінням і давали можливість самореалізуватись. Я брав участь у програмі ACCESS з вивчення англійської мови у програмі обміну FLEX та ще декількох програмах і проектах, які в нас були лише завдяки спільним зусиллям учнів, батьків, викладачів та керівництва школи. Хоч я вже і давно закінчив школу, але і до тепер згадую її з посмішкою на обличчі та теплом в серці. Навчання в школі змінило мою долю, і сьогодні я реалізую свої мрії. Я- студент 4-го курсу факультету інформатики Національного університету «Києво-Могилянська Академія».

Н. Коржов


Моя донька, Литвиненко Марія, навчається в школі №168 з 1-го класу. Наша школа стала нашою сім'єю. Дуже багато корисного і цікавого пізнала Маша завдяки висококваліфікованим вчителям. Особливим досягненням було закінченння англійських курсів від посольства Америки в нашій школі, після яких Марія вільно спілкується англійською мовою. Ще Марія стала всебічно розвинутою дитиною також завдяки ношим вчителям, які привили їй любов до саморозвитку і пізнання різних наук. Саме тому, Маша самостійно поглиблено вивчає всесвітню історію, багато читає і, навіть, почала писати свою книгу. Наша школа - це світ, в якому Марія почувається впевненою в собі і людиною, яку поважають і прислухаються до її думок. Щира подяка всьому педагогічному колективу і особисто Наталії Іванівні за це!

Литвиненко Олександра, мама учениці 10-Б класу


Мій син, Буяло Дмитро, навчався в школі №168 м. Києва одинадцять років. Він один із тих п’яти малят, які першими прийшли в тільки що сформований інклюзивний клас. До того часу майбутнє навчання пов’язувалося тільки з інтернатом або спеціальною школою, що сильно хвилювало і пригнічувало. І ось такий подарунок! Ми навчалися всі разом: особливі діти, їхні батьки, вчителі (бо це був геть новий досвід) і здорові діти, які вчилися толерантному ставленню до інших.

Для дітей робилося дуже багато: відремонтовані кабінети, поручні в коридорах, шкільний автобус, ліфт, заняття ЛФК та в тренажерному залі… Але найголовніше – діти у цій школі передусім. Урочисті лінійки – в першому ряду, святкові концерти, спортивні змагання – вони учасники. І не було в нашій школі хворобливої цікавості до людей на милицях, з ходунками або в інвалідному візку. Була тільки дружня підтримка і допомога.

Ми постійно відчували підтримку адміністрації школи і наших любих учителів. Завдяки їх праці, мудрості, терпінню мій син повністю соціально адаптований, не має комплексів через свої фізичні вади, вступив до вищого навчального закладу, закінчує перший курс із високими балами.

І ми вдячні долі, що знайшлися люди, які взялися за дуже нелегку справу і вже багато років допомагають особливим дітям знайти себе і свій шлях в житті.

З повагою, Буяло Л.В.


Я, Шарупа Людмила Миколаївна, мама Шарупи Олега, випускника 2014 року, і Шарупи Анни, випускниці 2018 року школи І – ІІІ ступенів №168 м. Києва.

Мій син навчався в інклюзивному класі. Мав багато друзів, серед яких були діти з особливими освітніми потребами. Олег цікавився літературою і технікою. У нього було багато однодумців. Він із величезним задоволенням ходив до школи. У класі були діти, які пересувались на візках, і такі, які важко рухались. Їм допомагали вчителі, вчителі – асистенти, волонтери та однокласники. Учні з особливими освітніми потребами докладали великі зусилля, старалися рухатися самостійно, виявляли бажання іти до дошки писати. Мій син брав приклад їх наполегливості, старанності, сили духу. Як важко буває таким дітям, але вони хочуть ходити до школи, старанно вчаться, беруть участь у всіх позакласних заходах: у виховних годинах, у спортивних змаганнях, у різних гуртках, у конкурсах та олімпіадах. «А чому я, здоровий, не можу так вчиться?» -запитував себе син. Олег вчився у таких діток, ставав активним, терпимим, толерантним, доброзичливим, допомагав їм. І таким має бути життя у нашому суспільстві, в якому добро починається з кожного нас.

Зараз мій син закінчив ІV курс Вищого навчального закладу «Україна». У нього в групі є однокурсник з обмеженими фізичними можливостями. Олег розповідає, що він ставиться до нього як до рівного, допомагає йому, спілкується з ним. Навчання у школі допомогло краще зрозуміти життя в суспільстві, взаємовідносини людини з людиною, сформувало у сина почуття доброти, милосердя, розуміння того, що всі мають рівні права, обов’язки, кожна людина незалежно від особливих освітніх потреб неповторна та унікальна.

Моя дочка, Шарупа Анна, навчалася у класі, в якому не було дітей з особливими освітніми потребами. Але вона спілкувалася з ними після уроків, на позакласних заходах, на спортивних змаганнях, на екскурсіях, на гуртках, на курсах англійської мови, їздила відпочивати і вчитись у літній табір відпочинку в Карпати. Аня ставилась до них, як до рівних їй дітей, допомагала їм. Навчання у школі з учнями з особливими освітніми потребами виховало в дочки співчуття до ближніх, прагнення прийти на допомогу, толерантне ставлення до людей, відповідальність за свої вчинки. Це дасть змогу їй краще зрозуміти наше життя з його перемогами і поразками, злетами і падіннями. І ким не стане в житті дитина, яку професію не обере в майбутньому, головне, щоб вона залишалася справжньою людиною – гуманною і доброзичливою. Цього навчила школа №168, цього навчає наше життя.


Я, Фарафонов Іван Євгенійович, провчився в, на той момент ще середній загальноосвітній школі №168 з 1998 року і до 2008. Закінчив 11 класів.

Моєю першою вчителькою була Федорова Ірина Іванівна. Саме вона почала мене вчити вчитися, всіма зусиллями своєї творчої ніжної душі намагаючись вести наш клас шляхом людяності, чесності та любові до справи, яку ми робили, тобто на шляху навчання.

В середній та старшій школах мій клас потрапив до ніжних та турботливих рук Баглікової Наталії Миколаївни. Видатний педагог з великою душею та чуйним материнським серцем, вона виховувала в нас відповідальних, розумних, чесних та мудрих людей.

Впродовж всього навчання педагогічний колектив дещо змінювався. Про те це завжди були високоякісні спеціалісти, поклик яких в житті був і залишається шляхом Вчителя.

Маю сказати, що в житті всякої дитини бувають різні моменти. Ми з однокласниками сварилися один з одним, ображалися. Тобто могли б це робити частіше, аби не наші вчителі. Вони завжди були поряд з нами, завжди можна було підійти в будь-який час по пораду та підтримку та одержати бажане.

Настільки згуртованим колективом високоякісних спеціалістів та просто Людей та Вчителів школа зобов’язана директору Кравчук Наталії Іванівні та адміністрації школи. Під їхнім мудрим керівництвом школа квітла. І розцвітає і по сьогодення.

Та вийшло так, що одного разу до нас у школу завітали діти особливі. Вони були не такі, як ми. Принаймні так здавалось на перший погляд. Вони були не такими здоровими. Не такими здібними та розумними. І ми побачили, що вчителі наші не виділяли таких дітей серед нас. Прийняли їх так як і нас, люблячи всім серцем та всією душей намагаючись допомогти їм стати гідними громадянами нашої величної країни. І ми, керуючись цим прикладом також прийняли цих дітей і почали допомагати їм у всьому.

І тоді побачили,що вони від нас не відрізняються ну взагалі ні чим. Ну бувають деякі вади, але це не заважало нам спілкуватися в стінах школи та поза її межами. Саме так ми навчилися толерантності.

Взагалі вчителі вчили нас не тільки предметам. На сам перед вони вчили нас життю. Вчили людяності, терплячості та любові. Вчили чесності, твердості характеру та турботливості. Вчили нас думати.

І хоча я навчався в класі за фізично-матеатичним профілем, але здобув фах психолога. І знаєте що? Я ні про що не жалкую. Цей вибір я зробив сам. Мої однокласники стали також спеціалістами високого класу в самих ріноманітних галузях. Здобували освіту не в одному ВУЗі. Мають не один фах. Та всі вчилися за державний кошт. І саме добре тут те, що сьогодні таку змогу мають і діти з особливими освітніми потребами.

Я і по сьогодні з величезним теплом в серці згадую ту святу пору, коли я був учнем цієї школи. Хочеться повернутися в ту святу пору свого дитинства… І хотілось би подякувати всім моїм вчителям за те, ким я є сьогодні… Хоча я повернувся і дякую, беру приклад та слідую тим настановам, що отримував в дитинстві та отримую зараз, будучи доросли зрілим чоловіком, спеціалістом та батьком. Дякую тобі, моя школо, за те, що я став тим, ким я є.


Моя дитина почала навчання в цій школі з 5-го класу. Коли ми закінчували 4-й клас в нашому районі ,то постало питання — а куди йти далі? Так як інклюзивні класи тільки починали свою роботу в деяких школах , нам було запропоновано навчатися в інтернаті. І ось тоді нам порекомендували звернутися в школу № 168. І ми були дуже задоволені, що нас прийняли на навчання, хоч дитина моя мала проблеми зі здоров’ям і проживали ми в іншому районі!!!

І провчившись до 11-го класу, можу з впевненістю сказати , що школа заслуговує позитивної оцінки.
Учні одержують добрі знання, адаптуються до соціуму, вчаться бути самостійними.

У школі постійно проводяться різноманітні свята, є багато гуртків, що є великою рідкістю для шкіл. Хочу позитивно відмітити курси з англійської мови від американського посольства. Саме там в моїй дитині розгледіли потенціал і допомогли визначитися з майбутньою професією!! Моя дитина мріє стати перекладачем з англійської мови і має вступати до вищого навчального закладу на філологічний факультет.

В школі чисто , затишно.

Більшість вчителів і адміністрація школи - уважні до дітей і батьків.
Здоров'я і терпіння Вам у вашій нелегкій праці !!!!

Мама учня 11-Б класу, Кириченко Євгенія


Вибір школи для дитини має дуже відповідальне значення для кожної мами, особливо, якщо у тебе дитина з особливими потребами, яка вимушена пересуватися за допомогою інвалідного візка.

В далекому 2007 році поняття інклюзії ще зовсім не існувало в нашій країні. І всі особливі діти повинні були навчатися тільки в інтернатах. Але у цей час на Оболоні вже працювала школа з інклюзивною освітою для дітей, і це була перша школа – школа № 168.

Спочатку, ми дуже вагалися, чи віддавати доньку до школи, адже їй тільки виповнилося 5 років. Але зустріч з керівництвом школи – директором Наталією Іванівною Кравчук та завучем Ларисою Петрівною Шевчук розвіяла всі наші сумніви. Дитина пішла в підготовчий клас. На заняттях їй дуже подобалося, допомагали їй перша вчителька та вихователі. Діти дуже швидко між собою затоваришували. Всі допомагали один одному вчитися писати та читати. На перервах весело грали з дітьми з інших класів. Тому в перший клас ми вже йшли без страху. Хоча на той час в школі не все було пристосовано для дітей з обмеженими фізичними можливостями.

Але на даний час в школі проведено ремонт приміщень, встановлений ліфт, який допомагає дітям пересуватися по поверхах, встановлені поручні для полегшення дитячої ходи, відремонтовані актова та спортивна зали, організовано дві тренажерні зали, у коридорах встановлені тенісні столи.

Але найголовніше – це дуже хороший педагогічний колектив нашої школи. Всі вчителі дуже доброзичливі, чуйні та є професіоналами в своїй справі.

Наша донька отримала змогу розвиватися всебічно. Маші дуже подобається навчатися в школі, вона з радістю прокидається щоранку. Також у неї є високий рівень навчальних досягнень, бере участь у конкурсах з української літератури та англійської мови, а також є їх призером. Наша школа дала поштовх до того, щоб Марія розкрила себе у спорті. Протягом останнього року вона одержала 7 золотих, 2 срібні та 2 бронзові медалі з плавання; є майстром спорту України з плавання та є бронзовий призер чемпіонату України серед параолімпійців;

Через рік наша донька закінчує школу і ми з надією дивимось у майбутнє. Маша мріє вступити до Вищого навчального закладу та отримати хорошу освіту.

Завдяки школі № 168 життя нашої дитина не обмежилось стінами дитячої кімнати, а перед нею лежить весь світ. За що наша родина безмежно вдячна директору школи Кравчук Наталії Іванівні та всьому педагогічному колективу.

Сакало Оксана Юріївна, мама учениці 10-Б класу


Ось і залишилось моїй донці, Катерині, ще один рік навчання у середній школі. Ще рік – і вже випускниця! Здавалося, звичайна подія для багатьох школярів, хоча і хвилююча. Але для нашої родини це шлях від першого дзвоника до останнього є надзвичайна хвилююча та нелегка подорож протягом 10 років. Справа в тому, що моя донька пересувається на візочку, маючи інтелект норму.

Це зараз так природно вже чути про інклюзивну освіту, про дітей, які мають особливі освітні потреби. Тоді це все тільки починалося завдяки педагогам, яким небайдужа була доля таких дітей. На той час не було відповідної законодавчої бази з інклюзивної освіти, але школа № 168 успішно реалізувала експеримент по створенню інклюзивного освітнього простору, хоча ніхто з керівників інших навчальних закладів не наважувалися на такий сміливий крок. Не було досвіду роботи з такими дітьми. Мою доньку не брали, навіть, до спеціалізованих закладів навчання, яка там інклюзія в звичайній школі! Спеціальні заклади теж не були пристосовані для дітей на візочках. І що залишалося робити дітям, які мають розумові здібності, але мають певні труднощі з пересуванням? Тільки домашнє навчання. Залишити доньку, яка все розуміє в межах чотирьох стін – це злочин. Але така була в нас сумна перспектива.

Дякуючи Богові, ми дізналися від інших батьків, що школа № 168 приймає дітей з особливими потребами до себе на навчання. І це саме тоді, коли ми готувалися йти до першого класу! Досі пам’ятаю зустріч з директором школи № 168, Наталією Іванівною Кравчук. Ця людина була просто герой в моїх очах! Треба було бути дуже сміливою людиною, щоб розпочати таку важку справу фактично з нуля. Я не могла повірити, що це відбувається саме в нашій країні.

Не все було легко, але ми долали цей шлях разом, нам завжди були раді допомогти. Все ж робили вперше! Зараз в школі існує колектив спеціалістів, які злагоджено працюють, щоб допомагати дітям долати труднощі при навчанні. Це і психологи, і логопеди, і лікар ЛФК, і інструктори ЛФК. Але скільки ж треба було зробити, щоб отримати такий чудовий колектив. І це робота директора.

Наталія Іванівна завжди заохочує учнів нашої школи приймати участь у різноманітних проектах, конкурсах, заходах. Завжди надихає їх займати активну життєву позицію. Наші учні є переможцями багатьох конкурсів та проектів. Зокрема, моя дочка має багато нагород. Це її надихає і надалі працювати наполегливо. Завдяки такому чудовому колективу Катерина отримує освіту з однолітками, має друзів і намагається долати труднощі разом. І це дійсно є щастя. Хіба можливо це все було, навчаючись вдома? Ні!

Я безмежно вдячна Богові, за те що на нашому життєвому шляху зустрілися такі чудові люди, Педагоги з Великої літери. Вони не побоялися труднощів. Це наші рідні вчителі: Баглікова Наталія Миколаївна, Ягодинець Анастасія Володимирівна, Гуненко Олена Іванівна, Іваницька Леся Василівна, та багато інших.

Наталія Іванівна завжди вчила наших дітей, що не важливо які особливості ми маємо зовні, головне, щоб у нас була особлива душа, завжди готова прийти на допомогу.

мама учениці 10-го класу, Томашева В.В.


Я молодий спеціаліст-реабілітолог школи № 168, Чувикін О. Хочу відзначити і щоб почув весь Світ! Молодих спеціалістів зустрічають в школі № 168 з великою повагою і допомагають вирости професіонально. Вся атмосфера у школі направлена на утвердження в дітях самоповаги, вірі дітей в те, що вони все можуть, що дає чудодійні результати. Для кожної дитини з особливими освітніми потребами ми розробляємо індивідуальні програми розвитку в розробці яких приймають участь всі фахівці школи і батьки.

Коли я прийшов до школи, то не мав навіть на крихту уяви яка складна але божа справа робиться директором школи та педагогічним колективом. Я хоч і не з робкого десятку але за два роки роботи в школі мій внутрішній стержень виріс на 100 відсотків, а також моє серце стало на 200 відсотків тепліше. Я гордий тим, що працюю в такій школі!!!!! І дякую за те, що маю змогу прикласти максимум своїх зусиль і віддати частину свого життя дітям з особливими освітніми потребами. Повірте – це щоденний екзамен мого професіоналізму.

Користуючись досвідом напрацьованим в школі я вже маю позитивні результати, що мене дуже дивує. Так як діти з особливими освітніми потребами є дуже активними, цілеспрямованими і сильними духом. Завдячуючи адміністрації та педагогічному колективу, я можу з гордістю сказати: - «Дякую, богові, що я почав свою реабілітаційну роботу саме в школі № 168, яка має такий багатий досвід».

Студент 4-го курсу ВМУРОЛ «Україна», Чувикін О.


Я, Нікіта Коржов, до 4 класу вчився у приватній початковій школі, проте, треба було шукати середню загальноосвітню школу. Це було дуже проблематично, оскільки на той час у Києві не було інклюзивних загальноосвітніх шкіл, але, нам вдалось знайти СЗШ № 168 у якій я провчився з 2007 до 2014року. У школі знайшов багато друзів, товаришів та знайомих з різних класів. Незважаючи на мою інвалідність 2 групи – мене прийняли до школи і я не мав жодних соціальних проблем. Тут навчались як і здорові діти, так і діти з обмеженими можливостями. Директор, вчителі та завучі роблять величезні внески: запроваджують нові сучасні методи освіти з індивідуальним підходом до кожного, також було сучасне технологічне обладнання для того, щоб кожен міг вчитись незважаючи на обмеженні можливості, а приміщення школи з кожним роком ставало більш зручним.

Школа дала мені багато чого, знання, досвід, навички, хороші емоції, а також, саме у школі я знайшов вірних друзів. Щодо навчання, я добре вчився, викладачі ставились до мене завжди з розумінням і давали можливість самореалізуватись. Я брав участь у програміaccessпо вивченню англійської мови, програмі обмінуFLEXта ще декількох програмах і проектах, які в нас були лише завдяки спільним зусиллям учнів, батьків, викладачів та керівництва школи.

Я глибоко переконаний, що всі люди рівні і мають однакові права, і потрібно створювати оптимальні індивідуальні умови, щоб кожен міг себе проявити і стати частинкою великого соціуму. І тому я дуже пишаюсь тим, що навчався у цій школі, оскільки школа № 168 - це більше ніж просто школа, для мене вона є також і джерелом формування цінностей, таких як рівність, дружба, колектив і багато інших. Вона є символом руху в майбутнє, адже навіть майбутнє цілої країни може починатись з однієї школи, яка допомагає новому поколінню долати перешкоди, пристосовуватись до умов, та змінювати їх в кращий бік. Саме такою є школа 168.

У 2014 році, закінчивши школу, я вступив до Києво – Могилянської академії і 4 роки провчився на факультеті інформатики, цього місяця я вже буду отримувати диплом бакалавра. І хоч я вже і давно закінчив школу, але, і дотепер згадую її з посмішкою на обличчі та теплом в серці. Адже саме школа підготувала мене до життя і зробила мене тим, ким я є.

Я вважаю, що Європа і весь Світ не мають такого досвіду, коли в кожному класі кожна п’ята дитина з особливими освітніми потребами.

Н. Коржов


Шановні вчителі, директор, завучі, працівники школи №168. В мене є прекрасна нагода подякувати Вам за довгі роки сумлінної праці, яку Ви здійснюєте щодня, виховуючи і навчаючи наших дітей жити в цьому світі, вкладаючи свої сили в кожного учня. Спасибі Вам за знання і турботу, нелегкий і безцінний труд, педагогічний талант. Спасибі школа, що дала нам знання і провела по складному тернистому шляху. Бажаю Вам від щирого серця здоров’я, наснаги, радості, терпіння, невичерпних творчих сил, щастя і довгої людської пам’яті. Особливу подяку хочу висловити вчителям молодших класів Яремко І.В. та Жук В.І., вчителям математики Багліковій Н.М. та Сапешко Є.А.

В цілому світі не знайти таких слів, які б змогли в повній мірі висловити величезну батьківську подяку Вам, шановні вчителі. Дякую Вам за те, що сієте в душах наших дітей зерна мудрості і доброти, взаєморозуміння, допомоги, щоб в майбутньому воно проросло і зробило з них справжніх людей.

Низький уклін Вам, вчителі, за Вашу працю!

Я вдячна долі, що в моєму житті трапилась нагода навчатися мені та моїм синам і цій школі, з такими вчителями.

Наталія Миколаївна Баглікова – справжній вчитель, керівник від Бога, Завдяки її педагогічному таланту, колосальній працездатності і творчому ставленні до своїх обов’язків в нашому фіз.-мат. класі, випуску 1994 року, було 8 золотих медалістів та всі 24 учня класу закінчили ВУЗи, здобули знання. А Ви, шановна Наталія Миколаївна, як і раніше, з турботою і любов’ю дивитесь на нас. Дякуємо за теплоту души, що Ви невтомно дарували нам! За Ваші мудрі настанови, які, як маяки, ведуть нас по дорозі життя. Ми пам’ятаємо Вас, часто згадуємо і завжди говоримо: «Дякую!»

В нашій школі багато гуртків, які дають багато додаткових знань, навичок учням, Завдяки керівникам цих гуртків, наші діти здобули багато нагород. Особливо хочу висловити подяку тренеру, майстру спорту міжнародного класу, Рябошликовій Н.В. Завдяки її багаторічній праці, нелегкій та безцінній, мої сини здобули багато нагород, виросли справжніми чоловіками, здобули звання «Майстрів спорту».

В даний час наша школа - інклюзивний навчальний заклад. В класах спільно навчаються дітки з особливостями та без них. Вважаю, що це є великим плюсом для всіх учнів. Дітки з особливостями легше пристосовуються до життя у суспільстві. Саме тут діти вчаться бути уважними, ввічливими, дружними, готовими завжди прийти на допомогу один одному. Це одна родина і у них одна рідна домівка це наша школа.

Наша школа найкраща!

Мама двох випускників школи, Ващук Тетяна Леонідівна


Я, Міхедько Андрій Олександрович, випускник школи І-ІІІ ступенів № 168 (рік випуску 2012), хотів би висловити свою подяку вищезгаданій школі у її спрямуванні на подоланні дискримінації та внутрішньої стигматизації дітей із особливими потребами.

Будучи учнем середніх класів, я застав початок поєднаних форм навчання діток із особливими потребами та без них. У той час все було в новинку, але завдяки команді школи, її висококваліфікованим вчителям та невтомній праці дирекції даного навчального закладу, яка не побоялася взятися за цю справу, розпочалась імплементація даної форми навчання крок за кроком, успішно відбувалась, і вже під кінець першого року можна було бачити результат даної інновації. Результатом стала повна взаємодопомога, розуміння потреб кожного учня та швидке надання відповіді на них.Нашими заповідями стали: перше - у нас нема інвалідів, у нас є діти з особливими потребами, друге – ми не святкуємо «День інвалідів», ми святкуємо «День здоров’я».

Наш лозунг: «Рівні серед рівних!».

Хотілося б подякувати 168 школі за знання, які я отримав саме в ній. Мої вчителі не тільки висококваліфіковані майстри своєї справи, вони люблять і досконало знають свій предмет. Кожен учитель - це людина з великою душею і палким серцем. Після закінчення школи я навчався в НТУУ «КПІ» на факультеті прикладної математики за спеціальністю комп’ютерна інженерія (бюджет). Але саме часи навчання в школі стали вирішальними для вибору моєї професії і роботи у сфері надання послуг для людей, які знаходяться у складних життєвих обставинах.Спасибі тобі, моя школо!

Із повагою, Міхедько Андрій Олександрович,

представник благодійної організації БО "Мережа",

програмний асистент ВБО "Точка Опори",

спеціаліст із програмного моніторингу ДУ "Центр громадського здоров'я МОЗ України"


Я, Коломієць (Ковальчук) Наталія навчалась в школі №168 м. Києва з 1987р. по 1998р., а моя донька Коломієць Євгенія перейшла до 11-А класу цієї ж школи.

Кажуть, що школа – це школа життя. Раніше я не розуміла значення цієї фрази, але тепер все стало очевидним. Школа дійсно готує до дорослого життя. Саме в шкільні роки набираєшся життєвого досвіду: це можуть бути якісь невдачі, розчарування, але в кінцевому рахунку у тебе величезний багаж за плечима, ти починаєш розбиратися в людях, ти вмієш ставити перед собою цілі і досягати їх, що дуже важливо вміти, виходячи з рідних стін.

У школі чудовий склад вчителів, висококваліфікованих професіоналів, які, висловлюючись простою мовою, знають свою справу. Я думаю, результат говорить сам за себе, чи не всі учні вступають до вузів.

Але найголовніше для учня – це те, що вчителі не тільки професіонали, але і дуже хороші люди. Які вчать працювати в колективі, піклуватися один про одного, допомагати у скрутну хвилину. Адже школа є інклюзивним навчальним закладом. Де звичайні діти стають більш дбайливими, можуть вибудовувати комунікацію з різними людьми.

Так, я вважаю, що це справжнє щастя, коли школа стає твоїм другим домом. Озираючись назад, я розумію, скільки всього дала мені і моїй донці улюблена школа. По-перше, це, звичайно, високий і якісний рівень освіти; по-друге, це любов, тепло і турбота, якими оточують не тільки педагоги, а й всі співробітники школи.

Трохи сумно, що цей час – шкільні роки – більше не повернути. Але саме ці роки будуть живити нашу душу все життя. Наша школа найкраща на планеті Земля.


Мой сын, Никита Беньковский, ходит в школу № 168 с пятого класса и мы очень довольны своим выбором. Каждый день вижу, как ребенок становится более самостоятельным, более уверенным в себе. Мне нравится, что он получает удовольствие от процесса обучения, приобретая новые знания и навыки. Мне важно, что меня не просто информируют о поведении и учебе моего ребенка, но и делятся советами, как поступить, чтобы процесс развития ребенка проходил наиболее успешно и гармонично.Для меня главный показатель, что школа действительно хорошая это то, сколько всего ребенок уже умеет и знает, и с каким удовольствием туда ходит, и как ему там все нравитсяОн действительнос удовольствием бежит в школу.В школе небольшая наполняемость классов, что позволяет уделять больше внимания каждому ученику. В школе царит дружная атмосфера.Дети учатся состраданию и помощи ближнему.Учителя очень большие профессионалы своего дела. Спасибо большое.

Беньковская Наталия Валериевна, мама ученика 9-В класса


Мій син, Дунаєв Богдан, є учнем 11А класу школи №168 м.Києва.

Наша родина переїхала до столиці два з половиною роки тому. Мій син з першого классу перебуває на індивідуальнй формі навчання через те, що має тяжке спадкове захворювання.

Богдана привітно зустріли і прийняли до 168 школи, процес адаптації до нових умов пройшов дуже легко й природньо для нього. Ми не очікували що при особливостях стану здоровя сина можливо отримати повноцінне навчання та стати частиною колективу. Все це вдалося завдяки особливій атмосфері школи і самовідданній праці педагогічногоколективу.

Всі вчителі дуже уважні до мого сина і враховують особливості стану його здоровя. Тільки зараз мій син зрозумів що таке бути частиною колективу, розкрив свої здібності, проявив себе. Кожен день він відчуває заботу, підтримку, чуйність та уважність з боку всьго колективу школи. При цьому вчителі школи мають дуже високий професійний та морально-етичний рівень. Син навчається з задоволенням, завжди має можливість отримати додаткову інформацію, пояснення щодо будь-якої теми, знаходить відгук на будь-яку потребу.

В таких умовах, де є повага та співчуття до дитини, любов та відданність своєї справі виховуються дійсно щасливі й гідні члени суспільства.

З подякою, Дунаєва Світлана


Моя дочка, Черюканова Ксения - особенный ребёнок, но вот уже закончила 5-й класс 168 школы г. Киева. Знания даются ей с трудом, но, несмотря на это, дочка в школу идёт с удовольствием, за что большое спасибо ее учителям. Огромную благодарность хочу выразить директору школы Наталье Ивановне, которая даёт возможность нашим детям получать знания и , подчеркиваю, СОЦИЛИЗАЦИЮ, что для таких детей особенно важно. Наталья Ивановна! Низкий Вам поклон за все, что делаете, для нашей школы и наших детей!

Родители Ксении


Мій син Тищенко Олександр, учень 9-в класу всі роки навчання закінчував на відмінно. С навчанням не було труднощів, хоча моя дитина має діагноз ДЦП з геміпаричною формою. Хочу подякувати всій адміністрації школи за доброзичливу атмосферу, вчителів, які мають високий рівня професіоналізму! Вони до кожної дитини знаходять індивідуальний підхід, дуже добрі і розуміючі люди. Дякую за знання, які мій син отримав у школі № 168.Окреме спасибі Кравчук Наталіі Іванівні, директору 168 школи, яка дала змогу нашим дітям з особливими потребами можливість ходити до школи, а не бути замкненими на домашньому навчанні.

Гомель Тетяна Павлівна


Кiлькiсть переглядiв: 492

Коментарi

Для того, щоб залишити коментар на сайті, залогіньтеся або зареєструйтеся, будь ласка.